-
1 окремо
нар.отде́льно, в отде́льности; ( независимо) осо́бо; ( обособленно) разде́льно; (по одному, поодиночке) по́рознь, разро́зненно; ( в стороне от других) особняко́м -
2 спільно і окремо
conjunctly and severally, joint and several, jointly and severally -
3 acquets and conquets
лат. майно, набуте спільно ( або окремо) чоловіком і дружиною -
4 severally
окремо; роздільно -
5 паасобку
окремопоодинціпорізнороздільно -
6 паасобку
окремопоодинціпорізнороздільно -
7 анархізм
АНАРХІЗМ ( від грецьк. άναρχια - безвладдя) - сукупність політичних концепцій, споріднених між собою тим, що вони заперечують централізоване управління суспільством, пропонуючи побудову суспільного ладу шляхом добровільного об'єднання у спілки або спільноти. Найважливішою прикметою змісту анархістської політичної концепції (або близької до А.) є утвердження цінності окремої особистості та індивідуальної свободи у найбільш радикальній формі. Віддалені ідейні коріння А. можна віднайти у деяких течіях давньогрецьк. філософії (істоїцизм), також в індивідуалістських та комунітаристських елементах християнства. Перше чітке формулювання ідей А. дав англ. політичний філософ, романіст та есеїст Годвін (1756 - 1836) у кн. "Дослідження політичної справедливості" (1793), в якій він обґрунтував ідею бездержавного суспільного ладу. В 40-х рр. XIX ст. А. оформлюється в окрему течію політичної думки, яка у друг. пол. XIX - на поч. XX ст. досягає суттєвого впливу, особливо у деяких європейських країнах (Франція, Іспанія, Італія та ін.). Дослідники політичних ідеологій, даючи типологію А., вирізняють: а) індивідуалістський А.; б) комуністичний А. (анархо-комунізм); в) проміжний між першим та другим - індивідуалістськи-комунітаристський А. Цей поділ на різновиди має своєю підставою різницю у підході до проблеми "особистість - спілка (спільнота)". Залежно від того, якими засобами політична концепція пропонує досягати мети, анархічні політичні концепції поділяють на реформістські та революційні. Крайній індивідуалістський варіант А. заперечує будь-які суспільні установи (сім'ю, церкву, традиції, політичні партії, державу) та будь-які форми колективної свідомості (мораль, релігію, ідеологію), які б обмежували свободу особи. Вважають, що класичне формулювання індивідуалістського різновиду А. дав нім. філософ, лівий гегельянець Штирнер (1806 - 1856) у своєму творі "Єдине та його власність" (1845). Інші анархістські політичні концепції намагаються врівноважити захист автономії окремої особистості з потребою єднання людей у спілки (громади) або спільноти. Це дає перехідну форму - індивідуалістсько-комунітаристський А.: особистості, добровільно жертвуючи частиною своєї свободи, об'єднуються у відносно невеликі спілки, які, в свою чергу, можуть утворювати спілки спілок. До індивідуалістсько-комунітаристського А. належить політична концепція Пру дона - франц. філософа, який у кн. "ЇЦо таке власність" піддав критиці капіталістичний ринок як спосіб гноблення виробника. Оскільки у цій концепції наголос зроблено на взаємності обміну, то розвиток цієї ідеї політичними філософами кін. XIX ст. іноді називають "концепцією взаємності". Ідеї Прудона відіграли важливу роль у стимулюванні профспілкового руху—реформістського анархо-синдикалізму. Крім того, вони стали одним із джерел революційного анархо-синдикалізму. Найвпливовішим його теоретиком став франц. інженер та соціальний філософ Сорель (1847 - 1922). Він зазнав впливу ідей Ніцше, Маркса та Бергсона, поєднавши таким чином марксистську орієнтацію на практичну дію з волюнтаризмом та інтуїтивізмом. Революційний А. рос. політичного філософа Бакуніна виявляє виразні ознаки суто комунітаристського (колективістського) А.: він вважав, що держава має бути зруйнована насильницьким шляхом і замінена федерацією вільно утворюваних селянських та робітничих спілок, які б колективно володіли власністю і спільно контролювали розподіл (кожному відповідно до його трудового внеску). Колективістські тенденції концепції Бакуніна були посилені у політичній філософії Кропоткіна (1842 - 1921), який перетворює спільноти (рос. "общиньї") в основу всього суспільного ладу - у колективного власника засобів виробництва та (шляхом їх об'єднання у федерації) у замінника держави. У тлумаченні Кропоткіна комунітаристський різновид А. набув своїх крайніх форм і став комуністичним А. (анархокомунізмом). В Україні перше свідоме формулювання ідей А. (як складника лібералізму у політичній концепції Драгоманова) репрезентує індивідуалістськи-комунітаристський та реформістський різновид А. Драгоманов - ліберал (вірить у поступ, розум, емансипацію шляхом просвіти і та ін.), конституціоналіст, але ідейна противага бюрократичному централізму та імперіалізму зосереджена передусім в анархістських елементах його концепції. Цим ідеям не випало стати джерелом для появи ідеології анархістського політичного руху в Україні. Анархістський політичний (військовий) рух 1917 - 1921 рр., очолюваний Махно (1884 - 1934), виявив нестачу історично нагромадженого політичного досвіду та конструктивізму: він був руйнівним щодо впровадження тих елементів порядку, які пов'язані зі становленням укр. незалежної держави (фактично рос. більшовики використали його з цією метою). Все це, зрештою, прирекло його на роль деструктивної сили (у кращому випадку, на роль загонів сільської самооборони) і призвело до поразки.В. Лісовий -
8 пізнання
ПІЗНАННЯ - суспільно-історичний процес здобування, нагромадження і систематизації знання про природу, суспільство, людину та її внутрішній світ. В узагальненій формі П. подається як процес взаємодії суб'єкта і об'єкта. В суб'єктоб'єктному відношенні суб'єкт виступає активною стороною процесу - він вибирає об'єкт, визначає щодо нього свою мету, спрямовує на об'єкт свої пізнавальні здатності і відображає, трансформує та відтворює його в своїй свідомості у вигляді чуттєвих або раціональних образів, понять і суджень. У свою чергу об'єкт вимагає адекватних його природі засобів відображення, спричиняє зміст своїх ідеальних образів, що є визначальною умовою істинності знання. Тому внутрішніми складовими процесу П. виступають: суб'єкт з його пізнавальними здатностями; пізнавальна діяльність, що урухомлює засоби П. та реалізує пізнавальні цілі суб'єкта; об'єкт, що є першоджерелом знання; саме знання, що є результатом та безпосередньою метою пізнавального процесу. Оскільки суб'єкт намагається отримати не просто знання, а обґрунтовано істинне знання, то кінцевою метою процесу П. є досягнення об'єктивної істини. Основою П. виступає, по-перше, спостереження, коли має місце безпосередній контакт суб'єкта та об'єкта, а останній дається через органи відчуття і сприймання, які є джерелом первинної інформації про об'єкт; по-друге, мислення та розум, які опосередковують об'єкт і надають осмислення відчуттям та сприйманням. Взаємодія чуттєвого та раціонального складає механізм генерування знання про навколишній світ З. алежно від характеру цієї взаємодії виділяють два рівні П.: емпіричний, де домінує чуттєвий компонент творення знання, а саме знання набирає форми різноманітних фактів та їхніх систем (емпіричне знання); теоретичний, де домінує раціональний компонент, а утворене знання формується у вигляді абстракцій та їхніх систем різної сили узагальнення (теоретичне знання). Мотиви та спонукальні чинники П. визначаються частково людською допитливістю, яка є невід'ємною якістю кожної особистості, та внутрішніми потребами розвитку П. Однак головною рушійною силою П. є суспільно-історична практика, в сфері якої формуються запити на знання, інституційні та організаційні передумови, матеріальні та духовні ресурси П. Практика є адресатом і споживачем здобутого знання. Отже, в абстрактному вигляді процес П. становить собою поєднання чуттєвого і раціонального, емпіричного і теоретичного, практичного і теоретичного. П. виникло разом з виникненням людства і виступає необхідною складовою частиною будь-якої діяльності людини - перетворювальної, виробничої і споживчої, духовної тощо. Однак в подальшому розвитку суспільства внаслідок суспільного розподілу праці П. виокремлюється в особливий вид життєдіяльності і починає розвиватися на своїй власній основі. З цією обставиною пов'язують виникнення науки. Тому виділяють донаукове П., яке забезпечує отримання знання про об'єкт у процесі щоденної життєдіяльності і закріплює його в буденному досвіді, та наукове П., що здійснюється завдяки діяльності окремої спеціально підготовленої соціальної групи - наукового співтовариства, вчених - і стає їхньою професійною справою. Конкретний акт такого П. з конкретно визначеними об'єктом, метою, методикою, який націлений на отримання конкретного результату, називають науковим дослідженням. Здобуте в процесі наукового дослідження знання знаходить свій вираз в емпіричних і теоретичних побудовах, наукових абстракціях, гіпотезах, теоріях, системах теорій, що об'єднуються в окремі наукові дисципліни, які в свою чергу синтезуються в цілі галузі наукового знання і в своїй сукупності утворюють науку. Виокремлюють також позанаукове П., яке здійснюється в інших професійних сферах діяльності, зокрема художній, політичній, правовій тощо. Його результати закріплюються в формах суспільної свідомості. Вирізняють також особливий різновид П., пов'язаний із засвоєнням кожною особистістю та суспільством в цілому всієї суми раніше здобутого і нагромадженого знання. Його називають навчанням, у суспільно значущому розумінні - освітою. Процес П. вивчають теорія пізнання, логіка, методологія і філософія науки, епістемічна психологія, наукознавство, соціологія, дидактика тощо.П. Йолон -
9 apart
1. adv1) на віддалі, удалині; осторонь, відособлено2) роздільно, нарізно, окремоto live (to dwell) apart — жити нарізно
3) на частини, на шматкиapart from that — крім того, що; не кажучи про
2. vвідкладати (в сторону)* * *adv1) на віддалі, віддалік, осторонь, відособленоfar /wide/ apart — на великій відстані один від одного; убік ( відкласти)
2) роздільно, порізно; нарізно; по-різному, відмінно від3) на частини, на шматкиto take apart — розібрати, демонтувати
4) ( from) крім; не беручи до уваги, не говорячи про -
10 індивідуалізм
ІНДИВІДУАЛІЗМ - моральний принцип, що ґрунтується на визначенні пріоритетності автономії і прав особистості. З одного боку, І. є результатом реального розвитку особи і суспільства - від усвідомлення людиною різниці між собою і спільнотою в епоху розкладу первісного суспільства до осягнення нею своїх особистих прав і обов'язків, своєї унікальності та можливостей вибору власної долі - в сучасну епоху. З іншого боку, І. - це течія суспільної думки, в якій відобразився процес осмислення принципу І. на різних його етапах і рівнях, починаючи з давньогрецьк. філософії до сучасних концепцій, які обґрунтовують цінність окремої особистості Р. озквіт І. як течії суспільної думки і як реального феномена людського розвитку пов'язаний з утвердженням капіталістичних відносин і свободи приватного підприємництва, котре вимагало від людини індивідуальної автономії й ініціативи. Тлумачення І. в радянські часи зазнало деформацій, пов'язаних з колективістською сутністю панівної ідеології З. окрема, визнавалося значення ранньої форми І. із притаманним йому позитивним ставленням до свободи совісті, думок, почуттів, свободи людських об'єднань. Разом з тим зрілий I. (XVIII - пер. пол.ХІХ ст.) і його "кризовий" етап (кін. XIX - XX ст.) трактувалися як вияв класових інтересів буржуазії, джерело волюнтаризму та анархії. Ці ідеологічні спрощення стояли на заваді філософському обґрунтуванню індивідуальних інтересів людини, її самоцінності, моральної гідності і відповідальності.О. Левицька -
11 мислення
МИСЛЕННЯ - інформаційна діяльність, що набула якості опосередкованого, узагальненого пізнання, яке за допомогою абстрагування, міркувань (зіставлень пізнавальних образів та логічного виведення думок) і типізації даних про світ явищ розкриває їх необхідні зв'язки, закономірності, тенденції розвитку. М. виходить за межі емпіричного споглядання, ідеально відтворює процеси буття в їх необхідності та потенційності, що дозволяє формулювати закони. М. пов'язане з моделюванням можливих ситуацій і тому здатне до планування дій та передбачення їх наслідків. Процес М. визначається низкою логічних операцій. Такими операціями є: порівняння пізнаваних об'єктів (наочно даних чи уявлюваних, ідеалізованих); аналіз і синтез даних; абстрагування істотних ознак об'єктів від їхніх другорядних рис і від самих об'єктів; узагальнення, класифікація та ін. Мислительні операції здійснюються за допомогою мови та мовних знаків, які є засобом акумуляції, формалізації та трансляції інформації. М. відзначається специфічним апаратом форм і методів функціювання. Вихідною формою процесу М. є судження. Його зміст розкривається через побудову умовиводів і здійснюється шляхом зіставлення різних суджень. У ході цього зіставлення, оперуючи наявними знаннями, знаходять у них за певними правилами висновку нові сторони та відношення. Синтезом суджень про певний об'єкт є поняття, яке в теоретичних системах знання стає формою розвитку ідеї. М. полягає в постійних переходах від окремого до загального, від конкретного до абстрактного і навпаки. Усвідомлення цих переходів досягається особливими методами М., зокрема різними дедуктивними та індуктивними прийомами пізнання (див. дедукція, індукція). В методологічному ракурсі М. визначається категоріями як засобами створення понять про поняття, щаблями освоєння думкою істотного, загального і необхідного в явищах дійсності, засобами мислимої її реконструкції В. ідповідно до розкриття в історії пізнання різних категоріальних схем розуміння світу М. характеризується певними стилями (див. стиль мислення). Генетично і за переважним використанням умоглядних чи практичних дій у мислительному процесі виділяють конкретно-дійове і теоретичне М. За характером побудови мислительних актів, формами Їхнього здійснення та завданнями розрізняють також М. образно-спрямоване й абстрактне. М. вивчають різні науки - від формальної логіки і лінгвістики до нейрокібернетики, фізіології і психології. Оскільки М. відтворює певні процеси дійсності і має в ній відповідні аналогові явища, деякі з цих процесів можна використовувати для кібернетичного моделювання мислительних актів. Ці моделі інформаційно-технологічних моментів думки називають "машинним М.", бо вони здійснюються на технічних системах, тобто побудованих людиною "органах людського мозку". Проте М., як матеріально зумовлене суспільне явище, є не автономним, формальним процесом думки, а теоретичним компонентом практичного освоєння світу, і його не можна розглядати окремо від людської діяльності в цілому. Тому "машинне М." не є М. у повному розумінні. В процесі М. специфічно проявляється активність суб'єкта, який теоретично засвоює світ у перспективі його перетворення в предмет цілеспрямованої діяльності. Генеза цієї діяльності становить водночас історію розвитку М. Зародки мислительної діяльності у формі елементарного, наочно-дійового, "моторного" М. властиві вже вищим ссавцям. Проте якісно нове, людське М. виникає і формується з розвитком суспільної праці і мовного спілкування людей. Спочатку М. безпосередньо впліталося в практичну діяльність. Згодом на основі генералізації дій людини, об'єднання нею об'єктів у певні класи за спільністю їхнього практичного використання та символічного позначення у мові формуються ідеальні предмети діяльності і специфічні операції над ними. Практична дія трансформується у розумову дію, закріплюється внутрішнім, духовним досвідом людей. Природне за історичними передумовами М. є суспільно зумовленим процесом пізнання людиною світу.С. Кримський -
12 conjunctly and severally
солідарно; спільно і окремо -
13 joint
спільний, об'єднаний; узгоджений; колективний, колегіальний; міжвідомчий- joint adventurejoint and several responsibility — зобов'язання з відповідальністю спільно і окремо, зобов'язання із солідарною відповідальністю
- joint agreement
- joint and several
- joint and several liability
- joint and several obligation
- joint and several promissors
- joint appeal
- joint appeals
- joint applicants
- joint assessment
- joint authority
- joint authors
- joint ballot
- joint beneficiary
- joint body
- joint bond
- joint business
- joint cause of action
- Joint Chiefs of Staff
- joint claim
- joint commission
- joint committee
- joint conference
- joint consultations
- joint consultative committee
- joint contract
- joint covenant
- joint creditors
- joint crime
- joint custody
- joint debt
- joint debtor
- joint decision-making power
- joint declaration
- joint denial
- joint efforts
- joint estate
- joint financial responsibility
- joint guarantee
- joint guarantor
- joint guardian
- joint guardianship
- joint guilt
- joint heir
- joint heirship
- joint household
- joint indebtedness
- joint interest
- joint intervention
- joint invention
- joint liability
- joint licensee
- joint mortgage
- joint mortgaged
- joint obligation
- joint offenders
- joint operation
- joint operation agreement
- joint organ
- joint owner
- joint ownership
- joint participants
- joint participants in a crime
- joint participation
- joint participation in a crime
- joint participators
- joint participators in a crime
- joint party
- joint possession
- joint plaintiff
- joint possession
- joint possessor
- joint privilege
- joint procuration
- joint promissors
- joint property
- joint proprietor
- joint prosecution
- joint recognition
- joint registration
- joint representation
- joint resolution
- joint responsibility
- joint return
- joint session
- joint signatory
- joint signature
- joint sitting
- joint statement
- joint stock
- joint-stock
- joint stock association
- joint-stock bank
- joint-stock company
- joint stock company
- joint-stock corporation
- joint surety
- joint suspects
- joint tax return
- joint taxation
- joint tenancy
- joint tenant
- joint tort feasors
- joint tort tortfeasors
- joint tortfeasory
- joint treaty
- joint trial
- joint use
- joint user
- joint venture
- joint venture agreement
- joint will -
14 joint and several
2) солідарний -
15 jointly and severally
спільно і окремо; солідарно -
16 порознь
(отдельно) нарізно, різно, порізно, зрізна, осібно, зосібна, окремо, зокрема, роздільно (срв. Отдельно, Особо 1); (по одиночке) поодинці и -нцю, порозницею. [Ніколи в гості не йдуть нарізно, усе вдвох (Берд.). Ми з братом нарізно живемо (Гр.). А вислухавши нарізно обох їх, зрівняємо, які у них резони (Куліш). Кожного поодинці - так усіх і побив (Звин.). Селяни почали в дикі степи порозницею втікати (Куліш)]. Каждому -рознь - кожному нарізно (зрізна, порізно, зокрема, зосібна).* * *нареч.2) ( поодиночке) по́різно, по о́дному, пооди́нці -
17 ცალკე
нарізно, окремо, осторонь; роздільно; наодинці -
18 adskilt
роздільно, нарізно, окремо, осторонь -
19 separat
роздільно, нарізно, окремо, осторонь -
20 rozłącznie
роздільно, окремо
- 1
- 2
См. также в других словарях:
газове родовище — газовое месторождение gas field Gasfeld, Gaslagerstätte, Gaslager сукупність газових покладів, приурочених до загальної ділянки поверхні і контрольованих одним структурним елементом. Г.р. бувають одно і багатопластові (точніше багатопокладові й… … Гірничий енциклопедичний словник
сам — рідше сами/й, сама/, само/ і саме/; мн. сами/ і самі/; займ. означ. 1) Уживається з ім. чи особ. займ., вказуючи на особу чи предмет, що безпосередньо є джерелом чи об єктом дії, стану. || Уживається для більшої конкретизації, вирізнення особи чи … Український тлумачний словник
класифікація гірських порід — классификация горных пород classification of rock Gesteinsklassifikation – здійснюється за генезисом, складом, будовою та властивостями г.п. В генетичній класифікації породи поділяють за походженням, в інженерно геологічних і петрографічних… … Гірничий енциклопедичний словник
висмикати — I в исмикати див. висмикати. II висмик ати а/ю, а/єш і висми/кувати, ую, уєш, недок., ви/смикати, аю, аєш і ви/смикнути, ну, неш, док., перех. Смикаючи, витягати, вихоплювати, виривати що небудь звідкись, з чогось. || Витягати що небудь з під… … Український тлумачний словник
гурт — I а/ і у, ч. 1) Зібрання, скупчення людей на протилежність одній людині. || Група людей, що знаходяться близько один від одного. || Сукупність осіб, об єднаних спільною метою, певними ознаками, властивостями. •• У гурті/ разом, спільно з іншими… … Український тлумачний словник
індекс — у, ч. 1) Покажчик, список, перелік чого небудь. Індекс товарів. 2) ек. Статистичний показник, який у процентах виражає динаміку розвитку певних явищ, зокрема економічних. •• Біржови/й і/ндекс показник, що його обчислюють за курсами акцій для з… … Український тлумачний словник
національний — а, е. 1) Стос. до нації, національності, пов язаний з їхньою суспільно політичною діяльністю. 2) Власт. певній нації, національності; який відображає їхні характер, особливості. || у знач. ім. націона/льне, ного, с. Те, що виражає характерні… … Український тлумачний словник
операція — ї, ж. 1) Хірургічне втручання з лікувальною метою за деяких захворювань або поранень. •• Акуше/рська опера/ція операція на статевих органах жінки, на плідному яйці або плоді. Гінекологі/чна опера/ція операція, яка виконується на статевих органах… … Український тлумачний словник
роздільний — I розд ільний а, е. 1) Який ділиться на послідовні етапи або частини. || Який полягає у здійсненні таких етапів. 2) Який діє, відбувається і т. ін. окремо від чогось іншого; відокремлений. Роздільний баланс. 3) В якому чітко виявляються складові… … Український тлумачний словник
розкидано — присл. 1) Вільно, невимушено розкинувшись (див. розкидатися II 1), 2)). 2) У різних місцях, окремо один від одного … Український тлумачний словник
синергія — ї, ж. Підвищена результативність спільної дії чинників порівняно з тими ж, які діють окремо … Український тлумачний словник